так-так
ТАК-ТАК. 1. част . Уживається в реченні для підсилення ствердження чогось. - Меласю! - обернувсь до жінки. - От нам зятьок! Лесю, от жених тобі під пару, так-так! (П. Куліш, Вибр., 1969, 61); - Всіх перебиваєш, не даєш людині закінчити думку.. Помовч. Так не можна. Потім ти хвалькуватий, так-так. Хвалькуватий і грубий з людьми (Довж., І, 1958, 478).
2. виг. Уживається як звуконаслідування. Гупали ціпи по дворах найбідніших, гуркотіли віялки й терниці так весело по дворах-- трр-ах... так-так... трр-ах... так-так... (Головко, II, 1957, 24); Годинник вистукував на стіні, наче одинокий кінь серед тихої ночі вибивав копитами по кам'яному бруку: «Так-так, так-так» (Томч., Жменяки, 1964, 253).