тваринник
ТВАРИННИК, а, ч. Той, хто доглядає й вирощує сільськогосподарських тварин. З нею був дід Петро Онисимович, старий тваринник, якого тепер було призначено завідуючим фермою (Збан., Переджнив'я, 1955, 91); Треба вчитися, як доглядати худобу, багато читати літератури, слухати бесіди зоотехніка, агронома і т. д.,.. щоб стати справжніми тваринниками (Тют., Вир, 1964, 130); // Фахівець із тваринництва.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тваринник | тваринники |
Родовий | тваринника | тваринників |
Давальний | тваринникові, твариннику | тваринникам |
Знахідний | тваринника | тваринників |
Орудний | тваринником | тваринниками |
Місцевий | на/у твариннику, тваринникові | на/у тваринниках |
Кличний | твариннику | тваринники |