телепень
ТЕЛЕПЕНЬ, пня, ч., розм . 1. перев. лайл. Нерозумна, вайлувата людина; дурень, недотепа, вайло, тюхтій. Мовчій був незграбний сільський телепень (Сміл., Сад, 1952, 52); Підвівся я і хотів сказати на весь голос: «Люди добрі, оця дівчина мене ума-розуму вчила, а я, старий телепень, ще й носом крутив!» (Жур., Опов., 1956, 192); * У порівн. Гляне [Уляна] на тебе, то неначе по коліна в землю вгонить; стоїш, як телепень, та тільки очима лупаєш (Стор., І, 1957, 188).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | телепень | телепні |
Родовий | телепня | телепнів |
Давальний | телепневі, телепню | телепням |
Знахідний | телепня | телепнів |
Орудний | телепнем | телепнями |
Місцевий | на/у телепні | на/у телепнях |
Кличний | телепню | телепні |