тризвук
ТРИЗВУК, у, ч . Основний тип акорду, що утворюється з трьох розташованих за терціями звуків. Стеценко охоче вживає притаманну народному багатоголоссю гармонію тризвуків, їх паралелізмів (Нар. тв. та етн., 4, 1961, 59).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тризвук | тризвуки |
Родовий | тризвуку | тризвуків |
Давальний | тризвукові, тризвуку | тризвукам |
Знахідний | тризвук | тризвуки |
Орудний | тризвуком | тризвуками |
Місцевий | на/у тризвуку | на/у тризвуках |
Кличний | тризвуку | тризвуки |