тріада
ТРІАДА, и, ж . 1. книжн. Єдність, утворювана трьома окремими особами, предметами, поняттями або частинами, елементами. Вони [психотерапевти] взяли на озброєння тріаду Бехтерєва: навіювання у гіпнозі, у бадьорому стані і самонавіювання (Наука.., 10, 1968, 42); За Франком, виходить, що Сковорода належав до тієї тріади, на якій трималася, в основному, давня література на Україні: автор «Слова о полку Ігоревім» - Іван Вишенський - Григорій Сковорода (Рад. літ-во, 9, 1966, 26).
2. У філософській системі Гегеля - триступінчастий розвиток ідеї, що визначає три ступені в розвитку явищ дійсності: теза, антитеза й синтез. Діалектична тріада.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тріада | тріади |
Родовий | тріади | тріад |
Давальний | тріаді | тріадам |
Знахідний | тріаду | тріади |
Орудний | тріадою | тріадами |
Місцевий | на/у тріаді | на/у тріадах |
Кличний | тріадо | тріади |