тріпання
ТРІПАННЯ, я, с . Дія за знач. тріпати і тріпатися та звуки, утворювані цією дією. Тихо підходили до озера. Прислухались. На озері жирувала дичина. Чулося тріпання пташиних крил (Збан., Над Десною, 1951, 212); В неї серце дуже тривожно тріпалось: вона почувала кожний рух його, чула кожне тріпання (Н.-Лев., V, 1966, 125).
ТРІПАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. тріпати. - Іч, гарна яка! Іч, яка хороша стала! - хвалив він її, тріпаючи її своєю невеличкою білою рукою по її повній щоці. Від того тріпання била кров у Христине лице, приливала у голову (Мирний, III, 1954, 181).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тріпання | тріпання |
Родовий | тріпання | тріпань |
Давальний | тріпанню | тріпанням |
Знахідний | тріпання | тріпання |
Орудний | тріпанням | тріпаннями |
Місцевий | на/у тріпанні | на/у тріпаннях |
Кличний | тріпання | тріпання |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тріпання | тріпання |
Родовий | тріпання | тріпань |
Давальний | тріпанню | тріпанням |
Знахідний | тріпання | тріпання |
Орудний | тріпанням | тріпаннями |
Місцевий | на/у тріпанні | на/у тріпаннях |
Кличний | тріпання | тріпання |