тріумвірат
ТРІУМВІРАТ, у, ч . 1. У Стародавньому Римі епохи занепаду республіки - союз трьох впливових політичних діячів і полководців, що мав на меті захоплення верховної влади в державі (перед цим - колегія з трьох осіб, що обиралася з певною метою).
2. перен. Про трьох осіб, що об'єднуються для якої-небудь спільної діяльності. [Меценат:] Ся оргія моя, признатись мушу, нагадує щось трошки царство тінів [тіней] перед Плутоновим тріумвіратом (Л. Укр., III, 1952, 448); Хто мав змогу спостерігати життя мистецького Харкова наприкінці двадцятих і на початку тридцятих років, той напевно пам'ятає нерозлучний тріумвірат, що складався з режисера О. Курбаса, письменника М. Куліша і художника В. Меллера (Вітч., 9, 1967, 177).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тріумвірат | тріумвірати |
Родовий | тріумвірату | тріумвіратів |
Давальний | тріумвіратові, тріумвірату | тріумвіратам |
Знахідний | тріумвірат | тріумвірати |
Орудний | тріумвіратом | тріумвіратами |
Місцевий | на/у тріумвіраті | на/у тріумвіратах |
Кличний | тріумвірате | тріумвірати |