тріумфувати
ТРІУМФУВАТИ, ую, уєш, недок., неперех. і рідко перех . 1. Урочистим, всенародним святом відзначати перемогу; святкувати, радіти з нагоди перемоги. Прага співає, дзвенить, тріумфує, впиваючись радістю весни й перемоги (Гончар, III, 1959, 458); // перен. Перемагати, брати гору над ким-, чим-небудь. Життя тріумфувало у двобої, Життя крізь смерть Утвердило себе... (Сим., Земне тяжіння, 1964, 23); // перен., рідко. Височіти над чимось. Монументальна Софійська дзвіниця. Тріумфальна - так називали її в минулому. Вона й справді тріумфує над архітектурним ансамблем (Знання.., 4, 1971, 16).
2. Радіти, бути гордим з приводу якогось успіху. Присуджувано премії. Я тріумфував, бо всі ті костюми, яким я присудив премії, якраз дістали їх (Коцюб., III, 1956, 193); Русевич одверто тріумфував: нарада нічого не змінила, директор виразно показав, що Каргатові та всім його однодумцям не пощастило підбити адміністрацію на рискований експеримент (Шовк., Інженери, 1956, 339); Наталя глузливо, тріумфуючи в серці перемогу, похитала головою (Донч., VI, 1957, 79).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тріумфую | тріумфуємо |
2 особа | тріумфуєш | тріумфуєте |
3 особа | тріумфує | тріумфують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тріумфуватиму | тріумфуватимемо |
2 особа | тріумфуватимеш | тріумфуватимете |
3 особа | тріумфуватиме | тріумфуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | тріумфував | тріумфували |
Жіночий рід | тріумфувала | |
Середній рід | тріумфувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тріумфуймо | |
2 особа | тріумфуй | тріумфуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | тріумфуючи | |
Минулий час | тріумфувавши |