убозтво
УБОЗТВО (ВБОЗТВО), а, с . 1. Матеріальна незабезпеченість, нестатки, брак засобів для існування; бідність. Цікавила мене історія сільського вбозтва (Барв., Опов.., 1902, 372); [Данченко:] Ти сама знаєш, яке в нас убозтво. Курки нікуди випустити. Без землі нам хоч зараз усім на Амур (Гр., II, 1963, 512); В хаті Мар'яни з кожного кутка проглядає охайність і убозтво (Стельмах, II, 1962, 275); Відійшло в минуле дореволюційне українське село з його злиднями і убозтвом (Ком. Укр., 11, 1967, 53).
2. перен. Брак потрібних рис, ознак, бідність змісту, невиразність, нікчемність. Пишномовність Аркадія [у п'єсі «Платон Кречет» О. Корнійчука] - засіб маскування убозтва думки і корисливих розрахунків (Укр. літ., 10, 1957, 149); Людиновбивче навіженство оунівців не знало меж.. І на таких інквізиторських підвалинах вони збиралися будувати свою «Україну»! Це вже дійсно небувале убозтво ідей та сподівань (Мельн., Коли кров.., 1960, 123).
3. розм. Про бідну людину; // зневажл. Про духовно обмежену, нікчемну людину. Волобуєв став лаяти себе. На біса він вв'язався з цим монстром [Крамаренком]? З оцим широкоштанним убозтвом? (Мур., Свіже повітря.., 1962, 110).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | убозтво | убозтва |
Родовий | убозтва | убозтв |
Давальний | убозтву | убозтвам |
Знахідний | убозтво | убозтва |
Орудний | убозтвом | убозтвами |
Місцевий | на/у убозтві | на/у убозтвах |
Кличний | убозтво | убозтва |