угадько
УГАДЬКО (ВГАДЬКО), а, ч., розм. Те саме, що угадник або угадниця. - Ти б краще спиталася, чого це Демид приїхав. - Авжеж чого: мабуть, попрощаться.. - От же й не вгадала, стара! Поганий ти угадько... (Гр., II, 1963, 57); [Конон:]. Не те ти, Юрку, кажеш, не те у тебе на думці! [Юрко:] Невже? Який ти угадько! (Кроп., III, 1959, 263); - Батько ж твій, хлопче, мабуть, козацького роду? - Не інакше, - Колосовський важко спромігся на слово. - От бач, який я вгадько... (Гончар, Циклон, 1970, 44).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | угадько | угадьки |
Родовий | угадька | угадьків |
Давальний | угадькові, угадьку | угадькам |
Знахідний | угадька | угадьків |
Орудний | угадьком | угадьками |
Місцевий | на/у угадьку, угадькові | на/у угадьках |
Кличний | угадьку | угадьки |