угамований
УГАМОВАНИЙ (ВГАМОВАНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до угамувати.
2. у знач. прикм. Який угамувався. Гнат виявив перед Настею все, що так довго гнітило його серце, труїло його життя, і йому наче легше стало на серці. Але та стріча розбуркала в йому спомини давнього щастя, розжеврила вгамоване кохання (Коцюб., І, 1955, 26); Про його [Гната Гордєєва] гульню в місті виникали легенди, його суворо осуджували, але ніхто ніколи не відмовлявся від його запрошення на оргії. Так він жив цілі тижні. І несподівано з'являвся додому ще весь пропахлий запахом шинків, але вже вгамований і тихий (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 301).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | угамований | угамована | угамоване | угамовані |
Родовий | угамованого | угамованої | угамованого | угамованих |
Давальний | угамованому | угамованій | угамованому | угамованим |
Знахідний | угамований, угамованого | угамовану | угамоване | угамовані, угамованих |
Орудний | угамованим | угамованою | угамованим | угамованими |
Місцевий | на/у угамованому, угамованім | на/у угамованій | на/у угамованому, угамованім | на/у угамованих |