угробити
УГРОБИТИ (ВГРОБИТИ), блю, биш; мн. угроблять; док., перех., розм . 1. Убити, довести до смерті. [Огнєв:] Мій начпоарма Орлик. От диявол, учора його мало не угробили. Осколками руку поранило. Лізе завжди в саме пекло (Корн., II, 1955, 39); - Да, з таким папашею каші не звариш. Та він тебе [Мусія] колись угробить, - кип'ятився Ярошенко (Речм., Весн. грози, 1961, 25).
2. перен. Завдати чому-небудь значного пошкодження; вивести що-небудь з ладу, виявитися винуватцем пошкодження; // Невміло діючи, завдати шкоди чому-небудь, не довести до кінця (якусь справу, захід).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угроблю | угробимо |
2 особа | угробиш | угробите |
3 особа | угробить | угроблять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | угробив | угробили |
Жіночий рід | угробила | |
Середній рід | угробило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угробмо | |
2 особа | угроб | угробте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | угробивши |