ударництво
УДАРНИЦТВО, а, с. Одна з форм масового соціалістичного змагання трудящих СРСР за підвищення продуктивності праці і високі темпи розвитку виробництва; праця ударними методами, прискореними темпами. Сафарову завжди була ясна кінцева мета цієї боротьби з морем, соцзмагання й ударництва, боротьби за кожну нову свердловину (Донч., II, 1956, 93); У другій половині 1929 р. соціалістичне змагання почало переходити від початкових форм до вищих. З ініціативи комсомольців виникло ударництво, яке швидко поширилось по всій Радянській країні (Іст. УРСР, II, 1957, 345).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ударництво | ударництва |
Родовий | ударництва | ударництв |
Давальний | ударництву | ударництвам |
Знахідний | ударництво | ударництва |
Орудний | ударництвом | ударництвами |
Місцевий | на/у ударництві | на/у ударництвах |
Кличний | ударництво | ударництва |