удержавлений
УДЕРЖАВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до удержавити; // удержавлено, безос. присудк. сл. Київські стаціонарні театри у ті роки [1919-1920] було реорганізовано і удержавлено (Мист., 1, 1959, 39).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | удержавлений | удержавлена | удержавлене | удержавлені |
Родовий | удержавленого | удержавленої | удержавленого | удержавлених |
Давальний | удержавленому | удержавленій | удержавленому | удержавленим |
Знахідний | удержавлений, удержавленого | удержавлену | удержавлене | удержавлені, удержавлених |
Орудний | удержавленим | удержавленою | удержавленим | удержавленими |
Місцевий | на/у удержавленому, удержавленім | на/у удержавленій | на/у удержавленому, удержавленім | на/у удержавлених |