удерти
УДЕРТИ (ВДЕРТИ) і УДРАТИ (ВДРАТИ), удеру, удереш, док., перех. і рідко неперех., розм . 1. Зробити щось несподіване, незвичайне або недоречне; устругнути. Оттаке весілля удрали за Костем і Марфушою! (Кв.-Осн., II, 1956, 393); Дивується народ та й дума: «От удрали! Теперечки ж усі пропали: Повішають дурних» (Гл., Вибр., 1957, 61).
Удерти (удрати) штуку - зробити щось несподіване, незвичайне. Пан тільки таку штуку вдер, аби парубків полякать і віддати Фрузину (Свидн., Люборацькі, 1955, 49); Постійте ж, думаю, я вам удеру штуку! (Барв., Опов.., 1902, 225).
2. у сполуч. із сл. пісня, танець і т. ін. Виконати (пісню, танець і т. ін.) енергійно, з запалом; утнути. Ану, нехай і я [Осел] почую, Яку там пісню ти [Соловей] вдереш - Веселую чи жалібну якую (Гл., Вибр., 1951, 105).
3. діал. Ударити кого-небудь. - А ти незугарний! - крикнула Горпина, удравши долонею по губах смілого [парубка] (Мирний, І, 1954, 217).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | удеру | удеремо |
2 особа | удереш | удерете |
3 особа | удере | удеруть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | удер | удерли |
Жіночий рід | удерла | |
Середній рід | удерло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | удерімо | |
2 особа | удери | удеріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | удерши |