удоволено
УДОВОЛЕНО (ВДОВОЛЕНО). Присл. до удоволений 2. Визначивши так докладно, поведіння [поведінку] панни Мані, пан директор виймає папіросу з кишені, закурює і вдоволено розглядає гостей (Мак., Вибр., 1954, 24); Він [о. Олександер] вдоволено засміявся й погладив свою бороду, на яку я не міг уже дивитись (Мик., Кадильниця, 1959, 57); Коваль потер вдоволено свої широкі важкі долоні (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 33).