удільний
УДІЛЬНИЙ, а, е, іст. Стос. до уділу (див. уділ1 1-2). В давній Русі, а опісля і в Литовсько-руській державі був такий порядок, що, крім головного князя, було там багато менших князів, т. зв. удільних (Фр., XVI, 1955, 414); Спочатку захоплені Литовським князівством руські землі були на становищі автономних удільних князівств, на чолі яких стояли члени литовського великокнязівського роду або місцеві руські князі (Іст. УРСР, І, 1953, 109); Автор «Моленія» - пристрасний прихильник сильної, централізованої влади і рішучий противник князівсько-боярської удільної політики (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 510); Частина експропрійованих Радянською владою поміщицьких, удільних, монастирських та інших земель була виділена для організації соціалістичних зразкових господарств - радгоспів (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 103).
Мов (немов, наче і т. ін. ) удільний князь - про того, хто, зловживаючи своїм службовим становищем, діє самоправно, не рахуючись з іншими.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | удільний | удільна | удільне | удільні |
Родовий | удільного | удільної | удільного | удільних |
Давальний | удільному | удільній | удільному | удільним |
Знахідний | удільний, удільного | удільну | удільне | удільні, удільних |
Орудний | удільним | удільною | удільним | удільними |
Місцевий | на/у удільному, удільнім | на/у удільній | на/у удільному, удільнім | на/у удільних |