узвичаїтися
УЗВИЧАЇТИСЯ, аюся, аїшся, док . 1. розм. Здобути навики, уміння у чому-небудь; навчитися чого-небудь; призвичаїтися. Всього, кажу, було, нім Мася узвичаїлась по-польськи балакати (Свидн., Люборацькі, 1955, 61).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | узвичаюся | узвичаїмося |
2 особа | узвичаїшся | узвичаїтеся |
3 особа | узвичаїться | узвичаяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | узвичаївся | узвичаїлися |
Жіночий рід | узвичаїлася | |
Середній рід | узвичаїлося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | узвичаїтїймося | |
2 особа | узвичаїтїйся | узвичаїтїйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | узвичаївшись |