узорити
УЗОРИТИ (ВЗОРИТИ), рить, док., перех., розм. Освітити (про зірку).
УЗОРИТИ (ВЗОРИТИ), рю, риш, док., перех., діал. Побачити. Як узорив він свою милую, обнявся з нею, поцілувався (Чуб., II, 1878, 19); [Варвара:] Клянуся тобі нашою дружбою, що коли моє серце виявиться сліпим, то очі мої залишаться зрячими, й вони навіть у найтемнішу ніч узорять потрібну мішень (Галан, І, 1960, 500).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | узорю | узоримо |
2 особа | узориш | узорите |
3 особа | узорить | узорять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | узорив | узорили |
Жіночий рід | узорила | |
Середній рід | узорило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | узорімо | |
2 особа | узори | узоріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | узоривши |