узорний
УЗОРНИЙ, а, е. З узорами, узорчастий. Твоїх пліч неповторні овали вкрили шалі узорні краї. І від сонця південного стали ще синішими очі твої (Сос., II, 1958, 112); На вистрочені узорні груди святкових свиток повиставляли дукачі дівчата, а з-під квітчастих хусток маковіють обличчя (Головко, II, 1957, 125); У хатці прибрано, підметено - ні порошинки по кутках, узорні вишивки та плетива на рушниках, на подушках (Забіла, Промені, 1951, 150); * Образно. Осінь знімала останнє узорне листя з кленів (Вол., Озеро.., 1959, 83).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | узорний | узорна | узорне | узорні |
Родовий | узорного | узорної | узорного | узорних |
Давальний | узорному | узорній | узорному | узорним |
Знахідний | узорний, узорного | узорну | узорне | узорні, узорних |
Орудний | узорним | узорною | узорним | узорними |
Місцевий | на/у узорному, узорнім | на/у узорній | на/у узорному, узорнім | на/у узорних |