уловимий
УЛОВИМИЙ (ВЛОВИМИЙ), а, е, перев. у сполуч. із сл. ледве, ледь і т. ін. Який можна сприйняти органами чуттів; відчутний, помітний. Він чує далеке дихання отари, ричання корів і ледве вловимий голос пісень (Коцюб., II, 1955, 320); Коли Володя вранці вийшов на палубу, його вразив колір моря. Він був ясно-зелений з безліччю ледве вловимих відтінків (Донч., III, 1956, 216); На ранок ліс наповнився ледве вловимим запахом соснової кори, живиці, листя і хвої (Чорн., Потік.., 1956, 285).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | уловимий | уловима | уловиме | уловимі |
Родовий | уловимого | уловимої | уловимого | уловимих |
Давальний | уловимому | уловимій | уловимому | уловимим |
Знахідний | уловимий, уловимого | уловиму | уловиме | уловимі, уловимих |
Орудний | уловимим | уловимою | уловимим | уловимими |
Місцевий | на/у уловимому, уловимім | на/у уловимій | на/у уловимому, уловимім | на/у уловимих |