уловлений
УЛОВЛЕНИЙ (ВЛОВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уловити. Вони чатували один на одного, як два хижі, уловлені в одну яму, борсуки (Кач., І, 1958, 444); // уловлено, безос. присудк. сл. [Пролетарій:] Так от його [утікача] уловлено й розп'ято. Товариші вробили з нього бога, та вигадка й пішла собі по людях... (Л. Укр., II, 1951, 519).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | уловлений | уловлена | уловлене | уловлені |
Родовий | уловленого | уловленої | уловленого | уловлених |
Давальний | уловленому | уловленій | уловленому | уловленим |
Знахідний | уловлений, уловленого | уловлену | уловлене | уловлені, уловлених |
Орудний | уловленим | уловленою | уловленим | уловленими |
Місцевий | на/у уловленому, уловленім | на/у уловленій | на/у уловленому, уловленім | на/у уловлених |