уложити
УЛОЖИТИ1 (ВЛОЖИТИ), ожу, ожиш, док., перех . 1. розм., рідко. Те саме, що укласти1 1-3. Витягнув Георгій з-під постелі скриньку, а в ній чорний, старий кружок, витер його рукавом і вложив на грамофон (Ірчан, II, 1958, 131); Микола післав [послав] двірника за лікарем, затопив піч, уложив Любку як міг краще на постелю і сам сів біля неї (Хотк., І, 1966, 61).
2. діал., заст. Скласти, укласти. Вона уложила собі наперед ту промову (Фр., VII, 1951, 90); // Вирішити. Поки що уложив собі од Лесі якомога оббігати і на самоті перемагати тії нещасні любощі (П. Куліш, Вибр., 1969, 130).
УЛОЖИТИ2 див. вложити1.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уложу | уложимо |
2 особа | уложиш | уложите |
3 особа | уложить | уложать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | уложив | уложили |
Жіночий рід | уложила | |
Середній рід | уложило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уложімо | |
2 особа | уложи | уложіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | уложивши |