улупити
УЛУПИТИ (ВЛУПИТИ), улуплю, улупиш; мн. улуплять; док., перех., розм . 1. Колупаючи, відокремити, відірвати частину від цілого. Мій кінь сивенький на камінь не ступить, каменя не влупить (Сл. Гр.).
@ Улупив би серця [свого] див. серце.
2. З силою ударити. Він [благочинний] зірвав з гвіздка кадильницю і.. влупив отця Олександра по голові (Мик., Кадильниця, 1959, 63).
3. рідко. Дуже швидко побігти, тікаючи. Побіг спочатку губернатор Фішер, за ним улупила українсько-німецька дуже самостійна делегація (Вишня, І, 1956, 277).
4. рідко. Узяти дуже дорогу ціну, плату. Хотіла [Сивилла] мізок закрутити, Щоб грошей більше улупити, Хоть бідний був Еней і так (Котл., І, 1952, 158).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | улуплю | улупимо |
2 особа | улупиш | улупите |
3 особа | улупить | улуплять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | улупив | улупили |
Жіночий рід | улупила | |
Середній рід | улупило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | улупімо | |
2 особа | улупи | улупіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | улупивши |