умеблювання
УМЕБЛЮВАННЯ (ВМЕБЛЮВАННЯ), я, с . 1. Дія за знач. умеблювати.
2. Меблі, якими обставлене приміщення. Найняв [приїжджий] дві кімнати з умеблюванням для себе й своєї жінки (Коб., III, 1956, 343); В кабінеті було прохолодно, приємно.. Умеблювання кабінету було просте, але вигідне (Гжицький, Вел. надії, 1963, 255); Простий селянський стіл, ослін, піл, два триногих стільці - ото й все умеблювання більш ніж скромної резиденції кошового (Добр., Очак. розмир, 1965, 263).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | умеблювання | умеблювання |
Родовий | умеблювання | умеблювань |
Давальний | умеблюванню | умеблюванням |
Знахідний | умеблювання | умеблювання |
Орудний | умеблюванням | умеблюваннями |
Місцевий | на/у умеблюванні | на/у умеблюваннях |
Кличний | умеблювання | умеблювання |