умишляти
УМИШЛЯТИ, яю, яєш, недок., УМИСЛИТИ, лю, лиш, док., перех. і з інфін. Задумувати зробити щось (перев. таємне, варте осуду). Троянці злеє умишляють, Щоб преч [геть] із кріпості втікать (Котл., І, 1952, 241); - Юда ти беззаконний! - кричить Петро. - Тебе обнімають і цілують за вечерею, а ти умишляєш ізраду! (П. Куліш, Вибр., 1969, 104); [Журейко (кричить ):] Ти сам на князя згубу З княгинею умислив! (Коч., III, 1956, 81); - Добре діло умислив! Добре. Залізо нам потрібне! Не все купляти у краях заморських (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 87).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | умишляю | умишляємо |
2 особа | умишляєш | умишляєте |
3 особа | умишляє | умишляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | умишлятиму | умишлятимемо |
2 особа | умишлятимеш | умишлятимете |
3 особа | умишлятиме | умишлятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | умишляв | умишляли |
Жіночий рід | умишляла | |
Середній рід | умишляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | умишляймо | |
2 особа | умишляй | умишляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | умишляючи | |
Минулий час | умишлявши |