унормування
УНОРМУВАННЯ, я, с. Дія за знач. унормувати. В радянський час, з унормуванням літературної мови, з піднесенням її на високий рівень розвитку, діалектні особливості втратили своє колишнє значення і зустрічаються тепер як залишки минулих епох (Курс Іст. укр. літ. мови, І, 1958, 9).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | унормування | унормування |
Родовий | унормування | унормувань |
Давальний | унормуванню | унормуванням |
Знахідний | унормування | унормування |
Орудний | унормуванням | унормуваннями |
Місцевий | на/у унормуванні | на/у унормуваннях |
Кличний | унормування | унормування |