упередження
УПЕРЕДЖЕННЯ, я, с . 1. Хибна думка, яка складається щодо кого-, чого-небудь наперед, без ознайомлення, та пов'язане з нею відповідне ставлення. Частенько зустрічається у початківців упередження, ніби для того, щоб друкуватися в газетах чи журналах або добитися видання окремої книжки, треба мати якусь «протекцію» (Рильський, III, 1956, 415); Ленінська аграрна програма ламала упередження деяких соціал-демократів, які вважали селянство реакційним класом і твердили, що пролетарська партія не повинна підтримувати боротьбу селян за землю (Ком. Укр., 7, 1963, 46).
2. Негативна, несправедлива думка, яка складається щодо кого-, чого-небудь наперед, та пов'язане з нею відповідне ставлення. [Мордовець:] Ні, я бачу, ти до мене з упередженням підходиш, і смілий, благородний вчинок мій - тобі байдужий і чужий... (Тич., І, 1957, 297); Він боявся, що в серці баби Федори народиться підсвідоме упередження проти дівчини-приймачки (Донч., III, 1956, 90).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | упередження | упередження |
Родовий | упередження | упереджень |
Давальний | упередженню | упередженням |
Знахідний | упередження | упередження |
Орудний | упередженням | упередженнями |
Місцевий | на/у упередженні | на/у упередженнях |
Кличний | упередження | упередження |