уповитий
УПОВИТИЙ (ВПОВИТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уповити. То Клеаріста йде у хвилюванні нив; Блакить очей горить із-під дугастих брів. Вузьке чоло її пов'язкою вповите (Зеров, Вибр., 1966, 463); Лежала земля густими димами вповита, снарядами зрита, освіжена кров'ю земля (Дмит., Присяга.., 1937, 47); * Образно. Ввірветься думка сумовита, Тривоги хмаркою вповита (Фр., X, 1954, 14).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | уповитий | уповита | уповите | уповиті |
Родовий | уповитого | уповитої | уповитого | уповитих |
Давальний | уповитому | уповитій | уповитому | уповитим |
Знахідний | уповитий, уповитого | уповиту | уповите | уповиті, уповитих |
Орудний | уповитим | уповитою | уповитим | уповитими |
Місцевий | на/у уповитому, уповитім | на/у уповитій | на/у уповитому, уповитім | на/у уповитих |