уповідати
УПОВІДАТИ (ВПОВІДАТИ), аю, аєш і УПОВІДУВАТИ (ВПОВІДУВАТИ), ую, уєш, недок., УПОВІСТИ (ВПОВІСТИ), ім, іси, док., перех . 1. рідко. Звіряти (див. звіряти1 1), повіряти (у 1 знач.). Жаль мені! З тобою [другом] звикла я ділитися журбою, Вповідувать думки, веселі і сумні (Л. Укр., І, 1951, 32).
2. діал. Розповідати, говорити. - Так і так, - уповідає [Аниця], - знемагає мій чоловік (Март., Тв., 1954, 39); - Йой, шо то весна!.. шо то за любість - годі вповісти! (Хотк., II, 1966, 21).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уповідаю | уповідаємо |
2 особа | уповідаєш | уповідаєте |
3 особа | уповідає | уповідають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уповідатиму | уповідатимемо |
2 особа | уповідатимеш | уповідатимете |
3 особа | уповідатиме | уповідатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | уповідав | уповідали |
Жіночий рід | уповідала | |
Середній рід | уповідало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уповідаймо | |
2 особа | уповідай | уповідайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | уповідаючи | |
Минулий час | уповідавши |