уподоба
УПОДОБА (ВПОДОБА), и, ж. Почуття приємності, задоволення, симпатії, викликане ким-, чим-небудь. Збіга мені на думку, з чого-то береться часом, чим держиться та, мовляв, уподоба, чи любва? (Вовчок, VI, 1956, 287); Пан Зефірин з уподобою повів очима по столі (Фр., II, 1950, 367); // Смак. - Ну і вподоба в убранні в тутешніх дам! неначе в Константинополі абощо (Н.-Лев., V, 1966, 136).
Бути (стати, припадати, припасти і т. ін. ) до вподоби кому - подобатися. Відколи парубкував [Зінько], тільки одна дівчина й припала йому була трохи до вподоби - то була наймичка Левантине (Гр., II, 1963, 324); - Треба сказати тобі, Павлушо, по щирості, чимдалі більш ти мені до вподоби. Що напористий отакий (Головко, II, 1957, 274); Бути не до вподоби кому - не подобатися. - До якого ж часу, батьку, будемо отак сидіти? - питався Андрій, якому таке життя було явно не до вподоби (Довж., І, 1958, 241); По своїй уподобі - за власним смаком, бажанням. Я собі шапку таки по своїй уподобі вибрав (Сл. Гр.); Непереможне бажання потягло її [Гюлле] туди, в ті дивні країни,, де жінка.. може прокладати шляхи по своїй уподобі (Досв., Гюлле, 1961, 102).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | уподоба | уподоби |
Родовий | уподоби | уподоб |
Давальний | уподобі | уподобам |
Знахідний | уподобу | уподоби |
Орудний | уподобою | уподобами |
Місцевий | на/у уподобі | на/у уподобах |
Кличний | уподобо | уподоби |