упосліджений
УПОСЛІДЖЕНИЙ (ВПОСЛІДЖЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до упослідити. Щодо знання психології, соціальної природи упослідженого капіталістичним ладом трудящого селянина, то навряд чи знайдеться в народів світу рівний Стефаникові митець (Рад. літ-во, 5, 1971, 56); // у знач. прикм. Жалюгідний. Серце її повне було співчуття навіть для горя того бідного, упослідженого (як їй здавалося) безумця (Фр., II, 1950, 320); Ситник привів хлопця до.. закіптюженої упослідженої хижки (Загреб., Диво, 1968, 56).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | упосліджений | упосліджена | упосліджене | упосліджені |
Родовий | упослідженого | упослідженої | упослідженого | упосліджених |
Давальний | упослідженому | упослідженій | упослідженому | упослідженим |
Знахідний | упосліджений, упослідженого | упосліджену | упосліджене | упосліджені, упосліджених |
Орудний | упослідженим | упослідженою | упослідженим | упослідженими |
Місцевий | на/у упослідженому, упослідженім | на/у упослідженій | на/у упослідженому, упослідженім | на/у упосліджених |