упізнання
УПІЗНАННЯ (ВПІЗНАННЯ), я, с. Дія за знач. упізнати. Раз уже бачені барвисті малюнки будили в серці радість упізнання, але разом з тим вражали чимсь новим, може, просто непримітними тоді якимись деталями (Головко, II, 1957, 392); Завідуюча мимоволі глянула на гостя уважніше і раптом задихнулася від упізнання і жахливого спогаду (Загреб., Шепіт, 1966, 358).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | упізнання | упізнання |
Родовий | упізнання | упізнань |
Давальний | упізнанню | упізнанням |
Знахідний | упізнання | упізнання |
Орудний | упізнанням | упізнаннями |
Місцевий | на/у упізнанні | на/у упізнаннях |
Кличний | упізнання | упізнання |