упійманий
УПІЙМАНИЙ (ВПІЙМАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до упіймати 1-4. Впіймані рибки довго і глухо стукали в човні (Донч., V, 1957, 8); У ту клітку дід упійманого перепела пускатимуть (Вишня, II, 1956, 168); // у знач. ім. упіймані, них, мн. (одн. упійманий, ного, ч.; упіймана, ної, ж. ). Ті, кого впіймали. Кінні козаки робили облави і вже кількох дезертирів упіймали. Впіймані підлягали воєнно-польовому суду (Донч., III, 1956, 123); // упіймано, безос. присудк. сл. Сонце вже впіймано об'єктивами 5-метрового коронографа та збільшувальної установки.. Затемнення почалось (Веч. Київ, 23.XI 1968, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | упійманий | упіймана | упіймане | упіймані |
Родовий | упійманого | упійманої | упійманого | упійманих |
Давальний | упійманому | упійманій | упійманому | упійманим |
Знахідний | упійманий, упійманого | упійману | упіймане | упіймані, упійманих |
Орудний | упійманим | упійманою | упійманим | упійманими |
Місцевий | на/у упійманому, упійманім | на/у упійманій | на/у упійманому, упійманім | на/у упійманих |