упікати
УПІКАТИ (ВПІКАТИ), аю, аєш, недок., УПЕКТИ (ВПЕКТИ), упечу, упечеш, док., перех. 1. Добре пропікати, випікати до готовності (перев. вироби з тіста).
2. тільки док. Заподіяти травму, обпікаючи щось. Не впечи руки коло жару (Сл. Гр.); * У порівн. Щось наче впекло Харитю в палець. Вона вихопила руку і побачила на пальці кров (Коцюб., І, 1955, 17); // перен. Уражати кого-небудь словами, діями і т. ін. - Ти вчора вислав Вевеллі до турків, і я й не питаю, чого й навіщо. Мені казали, що Вевеллі дбає про те, аби ви нас зрадили. Впік Сагайдачний Ходкевича добре: той аж затремтів з досади, але стримав гнів (Мак., Вибр., 1956, 521); - Глянула [Марія] на мене глибокими очима й упекла мене тим поглядом... у саме серце впекла... (Коцюб., І, 1955, 145).
3. розм. Відправляти куди-небудь проти волі, проявляючи сваволю, підступність, хитрощі. [Сторож:] Я тебе ще й мітлою звідси почастую.. [Кирпа:] Ну, я ж не я буду, коли всіх вас не впечу (Кроп., IV, 1959, 217); - Він і зроду таких грошей при собі не носив. То йому хтось підкинув, щоб було за що під суд упекти (Кучер, Трудна любов, 1960, 527).
4. тільки док., розм. З силою ударити. - Покиньте мотовило, бо так і впечу обох по спині кочергою! - крикнув він на всю хату (Н.-Лев., II, 1956, 297); Устав тихо один з наймитів, взяв товкачку, як упече його [пана] по голові (Україна.., І, 1960, 51).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упікаю | упікаємо |
2 особа | упікаєш | упікаєте |
3 особа | упікає | упікають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упікатиму | упікатимемо |
2 особа | упікатимеш | упікатимете |
3 особа | упікатиме | упікатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | упікав | упікали |
Жіночий рід | упікала | |
Середній рід | упікало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упікаймо | |
2 особа | упікай | упікайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | упікаючи | |
Минулий час | упікавши |