урочий
УРОЧИЙ1, а, е, діал. 1. Чудовий, прекрасний. Мрії передсвітні.. Чи є весна, яка б могла квітками дорівнятись урочим барвам вашим? (Л. Укр., І, 1951, 269).
2. Чарівний, який характеризується надприродною силою. - А де ж твій кубок золотий і те дання уроче? Тепер свідомо я до дна його доп'ю охоче! (Л. Укр., І, 1951, 413).
УРОЧИЙ2, а, е, поет. Знаменний, урочистий. Узавтра буде день урочий і великий - Трьох пар заручини (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 320).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | урочий | уроча | уроче | урочі |
Родовий | урочого | урочої | урочого | урочих |
Давальний | урочому | урочій | урочому | урочим |
Знахідний | урочий, урочого | урочу | уроче | урочі, урочих |
Орудний | урочим | урочою | урочим | урочими |
Місцевий | на/у урочому, урочім | на/у урочій | на/у урочому, урочім | на/у урочих |