урухомити
УРУХОМИТИ, -омлю, -омиш. Див. урухомлювати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | урухомлю | урухомимо |
2 особа | урухомиш | урухомите |
3 особа | урухомить | урухомлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | урухомив | урухомили |
Жіночий рід | урухомила | |
Середній рід | урухомило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | урухомімо | |
2 особа | урухоми | урухоміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | урухомивши |