усність
УСНІСТЬ, ності, ж. Абстр. iм. до усний. Давнішими дослдіниками визначались, як істотні ознаки фольклору, усність його творення та передачі (Рильський, ІІІ, 1956, 153); Усність творення і анонімність, як важливі ознаки дожовтневого фольклору, перестають бути характерними для сучасного (Нар. тв. та етн., 2, 1965, 47).
^ Усність судового процесу - усне ведення, усний розгляд справи в суді. Гласність, усність і безпосередність судового процесу роблять самий розгляд справ у суді засобом виховання, громадського впливу на порушників закону (Рад. суд, 1951, 52).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | усність | усності |
Родовий | усності, усности | усностей |
Давальний | усності | усностям |
Знахідний | усність | усності |
Орудний | усністю | усностями |
Місцевий | на/у усності | на/у усностях |
Кличний | усносте | усності |