утихомирювач
УТИХОМИРЮВАЧ (ВТИХОМИРЮВАЧ), а, ч. Той, хто утихомирює кого-, що-небудь. - Тільки підійди котрий, щелепу розтрощу! - застеріг їх [панських слуг].. Шмалько.. Справник зрозумів, що взяти цього відчайдушного рибалку навряд чи пощастить.. і він не виконає своєї місії як наглядач порядку і втихомирювач цієї гайдамацької ватаги (Добр., Очак. розмир, 1965, 56); Отакий він [Г. Державін] був завжди: подивитися - кріпосник з кріпосників, царю підпора, втихомирювач Пугачовського бунту. А копнути глибше - нікого не ненавидів він так, як дворянство (Полт., Повість.., 1960, 104).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | утихомирювач | утихомирювачі |
Родовий | утихомирювача | утихомирювачів |
Давальний | утихомирювачеві, утихомирювачу | утихомирювачам |
Знахідний | утихомирювача | утихомирювачів |
Орудний | утихомирювачем | утихомирювачами |
Місцевий | на/у утихомирювачі, утихомирювачу, утихомирювачеві | на/у утихомирювачах |
Кличний | утихомирювачу | утихомирювачі |