уцяцькований
УЦЯЦЬКОВАНИЙ (ВЦЯЦЬКОВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уцяцькувати. Сяде.. король-неборак Та лестивців і склочників слуха. Уцяцькований щедро ковпак Наповза на самісінькі вуха (Воскр., З перцем!, 1957, 256).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | уцяцькований | уцяцькована | уцяцьковане | уцяцьковані |
Родовий | уцяцькованого | уцяцькованої | уцяцькованого | уцяцькованих |
Давальний | уцяцькованому | уцяцькованій | уцяцькованому | уцяцькованим |
Знахідний | уцяцькований, уцяцькованого | уцяцьковану | уцяцьковане | уцяцьковані, уцяцькованих |
Орудний | уцяцькованим | уцяцькованою | уцяцькованим | уцяцькованими |
Місцевий | на/у уцяцькованому, уцяцькованім | на/у уцяцькованій | на/у уцяцькованому, уцяцькованім | на/у уцяцькованих |