ученість
УЧЕНІСТЬ (ВЧЕНІСТЬ), ності, ж. Наявність у кого-небудь широких і глибоких знань взагалі або в якійсь галузі науки. [Антоніо:] Коли дорівнює ученість ваша ввічливості - а в тім нема сумніву - то ся нова земля пишатись може великим, дивним світочем науки (Л. Укр., III, 1952, 112); Юрко, ніби непомітно, всюди виявляв свою вченість та зверхність над Василем і Михасем (Чорн., Визвол. земля, 1959, 215); - Розкажи щось людям, Пантелеймоне Лукичу!.. Скрипка поблажливо посміхнувся. Йому лестить це визнання його вченості (Мокр., Сто.., 1961, 80); Лука почував себе скуто біля сина і з іншої причини. То батькова темнота і простота губиться перед синовою вченістю і освіченістю (Мушк., Серце.., 1962, 41).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ученість | ученості |
Родовий | ученості, учености | ученостей |
Давальний | ученості | ученостям |
Знахідний | ученість | ученості |
Орудний | ученістю | ученостями |
Місцевий | на/у ученості | на/у ученостях |
Кличний | ученосте | ученості |