ущасливлений
УЩАСЛИВЛЕНИЙ (ВЩАСЛИВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ущасливити. Ми заговорили про Нестора. Вона була, як бачив я з цілої її істоти, ущасливлена його від'їздом на полуднє, де мусив остаточно відпочити й вилікуватись (Коб., III, 1956, 275); Початковий капітал подвійно ущасливленого зятя нараз виніс понад десять тисяч (Фр., VI, 1951, 237).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ущасливлений | ущасливлена | ущасливлене | ущасливлені |
Родовий | ущасливленого | ущасливленої | ущасливленого | ущасливлених |
Давальний | ущасливленому | ущасливленій | ущасливленому | ущасливленим |
Знахідний | ущасливлений, ущасливленого | ущасливлену | ущасливлене | ущасливлені, ущасливлених |
Орудний | ущасливленим | ущасливленою | ущасливленим | ущасливленими |
Місцевий | на/у ущасливленому, ущасливленім | на/у ущасливленій | на/у ущасливленому, ущасливленім | на/у ущасливлених |