фантя
ФАНТЯ, я, с.,збірн., діал. 1. Одяг, білизна. В одну хвилю виросла перед Марусею ціла купа всякого жіночого фантя (Хотк., II, 1966, 147); Весною двадцятого року з болем у серці отримував [Погиба] од поляків для своїх козаків недоношене фантя колишньої австрійської армії (Стельмах, II, 1962, 50).
2. Лахміття, подертий одяг, старі непотрібні речі тощо. *Образно. Годі мандрувати [архівам] залізницями. Тепер це фантя все вантажили на бендюги (Кач., II, 1958, 381).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фантя | |
Родовий | фантя | |
Давальний | фантю | |
Знахідний | фантя | |
Орудний | фантям | |
Місцевий | на/у фанті | |
Кличний | фантя |