ферт
ФЕРТ, а, ч. 1. Стара назва літери «ф».
2. у знач. присл. фертом, розм. На зразок літери «ф», подібно до неї. Руки фертом, вираз строгий, Широко розкрачив [розкарячив] ноги Та й бурчить собі Бассім (Фр., XII, 1953, 443).
3. зневажл. Самовдоволена, розв'язна людина; франт, джиґун, жевжик. На приступку Сашкового ящичка поставив ногу в елегантному шевровому чоботі з лакованими закотами під коліньми якийсь ферт у сірих бриджах (Смолич, Світанок.., 1956, 30); А Іван - теж ферт! Закрутив дівчині голову, а тоді назад! (Кол., Терен.., 1959, 312).
Фертом ходити (дивитися і т. ін.) - мати молодецький, самовдоволений вигляд.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ферт | ферти |
Родовий | ферта | фертів |
Давальний | фертові, ферту | фертам |
Знахідний | ферт, ферта | ферти, фертів |
Орудний | фертом | фертами |
Місцевий | на/у ферті | на/у фертах |
Кличний | ферте | ферти |