фонація
ФОНАЦІЯ, ї, ж., спец. Звучання голосу, утворення звуків та вимова їх; голосова мовна або вокальна функція мовного апарату людини. При фонації, тобто звучанні голосу, голосові зв'язки, внаслідок повороту черпакуватих хрящів, зближаються, а голосова щілина звужується або навіть щільно змикається (Худ. чит.., 1955, 22).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фонація | фонації |
Родовий | фонації | фонацій |
Давальний | фонації | фонаціям |
Знахідний | фонацію | фонації |
Орудний | фонацією | фонаціями |
Місцевий | на/у фонації | на/у фонаціях |
Кличний | фонаціє | фонації |