фінальний
ФІНАЛЬНИЙ, а, е. Стос. до фіналу, який є фіналом; завершальний. У фінальній сцені [п'єси «Кадри» Микитенка] студенти, закінчивши виш, їдуть на роботу й зустрічаються на пероні з студентами нового набору (Укр. рад. драм.., 1957, 64); Кода [увертюри до опери Лисенка «Чорноморці»] розвиває матеріал фінального урочистого хору і є ніби оптимістичним висновком з усього попереднього викладу (Укр. клас. опера, 1957, 171); Фінальний матч цього сезону нам довелося грати пізно (Смолич, II, 1958, 377); Фінальний свисток; // Який бере участь у фіналі (у 3 знач.). Фінальні команди.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | фінальний | фінальна | фінальне | фінальні |
Родовий | фінального | фінальної | фінального | фінальних |
Давальний | фінальному | фінальній | фінальному | фінальним |
Знахідний | фінальний, фінального | фінальну | фінальне | фінальні, фінальних |
Орудний | фінальним | фінальною | фінальним | фінальними |
Місцевий | на/у фінальному, фінальнім | на/у фінальній | на/у фінальному, фінальнім | на/у фінальних |