фіоритура
ФІОРИТУРА, и, ж. 1. Орнаментальний пасаж, що прикрашає мелодію. Пісня («Ой у полі корчомка») має типічний волинський (чи взагалі правобережний) мотив: без фіоритур, мелодія просто починається і кінчається тією самою низькою нотою (Л. Укр., V, 1956, 72); Любив він музику. Коли, бувало, Десь на весіллі голосно ударить Оркестр немудрий - ..Усякі витворяючи форшлаги, Фіоритури, викрути, окраси, Що в них сільські кохаються артисти, - Аж стрепенеться Дмитрик і біжить На скрипки голос (Рильський, II, 1960, 304).
2. перен. Про те, що додається для прикраси, пожвавлення чого-небудь. Чого і ти навідався, Адаме, На цей базар фіоритур і поз? Невже тобі в цім галасливім храмі Дасть забуття заброда-віртуоз? (Бажан, Роки, 1957, 281).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фіоритура | фіоритури |
Родовий | фіоритури | фіоритур |
Давальний | фіоритурі | фіоритурам |
Знахідний | фіоритуру | фіоритури |
Орудний | фіоритурою | фіоритурами |
Місцевий | на/у фіоритурі | на/у фіоритурах |
Кличний | фіоритуро | фіоритури |