хаптурник
ХАПТУРНИК, а, ч., діал. Хабарник. - Якось я проговорився перед маляром: намалюй, кажу, ти того хаптурника в пеклі на самому дні під Юдою, щоб не брав з нас хабарів (Н.-Лев., III, 1956, 32); [Радько:] О, він [старшина] скоро очистив би всю нашу волость від хаптурників та розпутників! (Кроп., III, 1959, 272).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хаптурник | хаптурники |
Родовий | хаптурника | хаптурників |
Давальний | хаптурникові, хаптурнику | хаптурникам |
Знахідний | хаптурника | хаптурників |
Орудний | хаптурником | хаптурниками |
Місцевий | на/у хаптурнику, хаптурникові | на/у хаптурниках |
Кличний | хаптурнику | хаптурники |