херувимчик
ХЕРУВИМЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до херувим 1. *У порівн. Тільки її русява головка з кучерями та з білими, як сніг, одслоненими плечима, здавалось, літала по небі, як той двокрилий херувимчик (Н.-Лев., І, 1956, 196); // перен., заст. Дівчина або хлопець, які відзначаються вродою, ніжністю. - Певно, і наш тюремник до вступу на військову службу був молодою людиною з ідеалами, такий собі ясноволосий херувимчик, ніжний і чутливий до кожного (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 253).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | херувимчик | херувимчики |
Родовий | херувимчика | херувимчиків |
Давальний | херувимчикові, херувимчику | херувимчикам |
Знахідний | херувимчика | херувимчиків |
Орудний | херувимчиком | херувимчиками |
Місцевий | на/у херувимчику, херувимчикові | на/у херувимчиках |
Кличний | херувимчику | херувимчики |