хибний
ХИБНИЙ, а, е. Який містить хиби (у 1 знач.), з хибами: неправильний, помилковий. Та і в наші дні серед радянських учених ще трапляються етнографи, які виступають із цілком хибним запевненням, ніби справжнім носієм національної культури є тільки село (Рильський, III, 1956, 162); Хибні позиції Драгоманова в питаннях літературних, естетичних, в питанні національному були зумовлені його світоглядом (Іст. укр. літ., I, 1954,358).
◇ Хибний крок - неправильний, необачний вчинок, дія, рішення. Воронцов знав і те, що кожен його непродуманий наказ, кожен його хибний крок, навіть хибний жест обернеться чиєюсь кров'ю тут, під чужою дамбою, обернеться сиротами і вдовами там, на Батьківщині (Гончар, III, 1959, 366).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хибний | хибна | хибне | хибні |
Родовий | хибного | хибної | хибного | хибних |
Давальний | хибному | хибній | хибному | хибним |
Знахідний | хибний, хибного | хибну | хибне | хибні, хибних |
Орудний | хибним | хибною | хибним | хибними |
Місцевий | на/у хибному, хибнім | на/у хибній | на/у хибному, хибнім | на/у хибних |